Місяцями російські високопосадовці стверджували, що шлях до припинення війни в Україні пролягав через максималістські умови Москви, узгоджені на зустрічі Путіна та президента Дональда Трампа минулого серпня в Анкориджі. Лише непохитність України завадила реалізації плану, повідомляє джерело.

Наратив розпався

Цей наратив розпався. Останніми днями троє високопоставлених російських чиновників звинуватили Білий дім у невиконанні угоди щодо Аляски. Міністр закордонних справ РФ Лавров припустив, що саміт був «хитрощами США, щоб виграти час для переозброєння України».

Державний секретар Марко Рубіо заперечив: «Якби була угода, війна б закінчилася. Росія хоче, щоб весь Донецьк був переданий їм, окрім іншого».

Після кількох днів суперечок Путін визнав це, заявивши в неділю: «В Анкориджі справді не було досягнуто жодних домовленостей».

Рішення російського лідера поховати саміт, який Кремль і пропагандисти міфологізували як поворотний момент, прозвучало на тлі того, що російські війська значною мірою застрягли на полі бою в Україні. Це різка зміна порівняно з попередніми чотирма роками, коли вони досягали успіхів.

Натомість небо над Росією та окупованою українською територією дедалі більше заповнене передовими українськими безпілотниками. Це сигналізує про новий етап, у якому Росія технологічно наздоганяє, а пересічні громадяни РФ відчувають, як війна втручається в їхнє життя через дефіцит бензину та перебої з літніми поїздками, зокрема до окупованого Криму.

Російські політологи інтерпретували суперечку між Рубіо та Лавровим як знак того, що Україна переконала Трампа: вона може продовжувати боротьбу і становить серйозну загрозу для Криму, а не здасть Донбас, як вимагала Росія. Трамп, ймовірно, прибув на Аляску, вважаючи, що поразка України неминуча.

З часів Аляски жодного значного прориву на користь Росії не відбулося. Європа досі підтримує військову та економічну допомогу Україні, а Трампа відволікав Іран.

Україна розширила виробництво безпілотників до рівня, який дозволяє завдавати удари по російських містах за сотні миль від кордону. Це підтримує стабільність зони ураження на передовій.

«Війна цього року помітно змінилася, — сказав Руслан Леваєв, аналітик команди Conflict Intelligence Team. — Важко сказати, що бойова ініціатива на боці України. Але час на боці України. Для Росії виникає дедалі більше проблем — економічних, політичних та військових, і все це накопичується».

Аналітики сумніваються, що Москва зважиться на повну мобілізацію, оскільки це потребуватиме значних ресурсів. Путін також стверджував, що Київ висунув «нові пропозиції» щодо обмеження бойових дій чотирма регіонами України та взаємного припинення ударів на велику дальність. Однак він розцінив це як відволікаючий фактор.

«У нас є впевненість щодо викликів, з якими стикається Путін, але чого ми можемо очікувати від нього у відповідь на ці виклики, залишається незрозумілим», — сказав Володимир Пастухов, російський політолог і почесний старший науковий співробітник Університетського коледжу Лондона.

За словами Пастухова, у Путіна є кілька варіантів ескалації, пов’язаних із ризиком: напад на країну НАТО в Балтії, застосування тактичної ядерної зброї в Україні або масова мобілізація. Москва також може використати гібридну стратегію.

У неділю Путін заявив, що Росія очікує відновлення мирних переговорів під керівництвом США та візиту посланців США Стіва Віткоффа та Джареда Кушнера після завершення «гарячої фази» війни з Іраном.